9 листопада - День української писемності і мови.

  «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…» - писав Панас Мирний. І це справді так. Українська мова є найціннішим скарбом нашої нації. Вона може втішити серце, загоїти душевні рани, недарма її називають солов’їною.

Ось і учнівський парламент нашої школи з нагоди Дня української писемності та мови 09 листопада з 8-00 год організував загальношкільний лінгвістичний арт-моб «Плекаймо мову!».  Вихованці школи поширювали крилаті вислови про рідну мову відомих українських письменників, громадських та культурних діячів, видатних історичних постатей. Цим учні хотіли продемонструвати, що варто дбати про чистоту та красу рідної мови, пам’ятати про її вишуканість, гармонійність та милозвучність.

Залюбки дітлахи підтримали ідею «Одягни вишиванку» та прийшли у барвистих сорочках, що пробудило дух патріотизму.

Двері класів прикрасили висловами відомих людей про українську мову та писемність, які спонукали удосконалювати себе як громадянина України.

      Учениці 9-Б класу (Бережна Анастасія і Шульська Оксана) з гуртом учнів 6-Б класу на чолі з педагогом-організатором  Слободяник Л.А. провели літературну композицію «Мова – найважливіший засіб людського спілкування»  в 6-Б і 7-А класах. Школярі вкотре доводили, що без мови людство «глухе, німе і сліпе», що наша мова найяскравіша і найбагатша серед мов.

Кращих знавців української мови було нагороджено символічними медалями.

Дорогі друзі!  9-го листопада ми з вами відзначаємо велике свято — День української писемності та мови. Свято було встановлене в 1997 році. А святкуємо ми його на честь українського літописця Нестора — послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Саме з нього, вважають дослідники, і починається писемна українська мова.

 Мова — живий організм, який розвивається за своїми законами. Це нетлінний скарб століть, що передається   від покоління до покоління і об’єднує минуле й прийдешнє. Це - спадкоємність не лише в межах роду, а й народу. Ще Вольтер писав, що всі основні європейські мови можна вивчити за шість років, а свою рідну мову треба вивчати все життя.

 Ведучий: Тож, сьогоднішня зустріч – це ще одна сходинка до взаєморозуміння, до мовного єднання до якого так прагнув шановний меценат із Канади Петро Яцик.

 

Ведуча: Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура.

 

Ведучий: Спробуйте уявити один день свого життя без мови: ось ви прокинулись, мовчки одягаєтесь, снідаєте, йдете до школи. А що тут? Мовчазні друзі походжають широкими коридорами – ніхто ні з ким не спілкується, не розповідає про вчорашні пригоди… Стоїть мертва тиша.

 

Ведуча: Лунає дзвоник. Ви тихенько заходите до класу, сідаєте за парту. А що далі? Чи змогли б ми за таких обставин отримати освіту, відчути себе часткою суспільства? Гадаю, що ні.

 

Ведучий: Отже, мова – найважливіший засіб спілкування. Життя без неї уявити неможливо, це найбільше і найдорожче добро кожного народу.

 

Ведуча: Прекрасна, багата, мелодійна українська мова. Слова – це крила ластівки, вона їх не відчуває, але без них не може злетіти. Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні.

Ведучий: А зараз, ми хочемо перевірити ваші знання із мови, провівши невеличку вікторину.

 

Ведуча:  Отож, перше питання:

1.     Скажіть, будь ласка, то яка ж наука

Вивчає в нашій мові звуки? (Фонетика).

 

2.     Чому Фонетика так називається?

(Назва походить від грецького слова phoneticos –  «звуковий» – це розділ мовознавства, у якому і вивчається звуковий склад мови).

 

3.     Скільки букв в українському алфавіті? (33)

 

4.     Скільки звуків в українській мові? (38)

 

5.     Ми ніскільки не хитруєм:

Нас і бачать, нас і чують, –

Це зовсім не дивина.

Які ж наші імена? (Букви і звуки).

 

6.     Що таке алфавіт? (Це сукупність розташованих у загальноприйнятій послідовності букв).

 

7.     Шість звуків вільно можна

          Співати, як пісні,

          Ці звуки знає кожен.

          Як звем їх? (Голосні).

 

8.     Назвіть голосні звуки. (а, о, у, е, и, і).

 

9.     Як звуки виникають?

         Хто творить їх і де?

         Повітря до гортані

         з легень спочатку йде.

Там звуки завібрують –

І голос всі почують.

Чом приголосні звуки так важко вимовляти?

Тому, що перепон багато їм треба подолати.

На які групи поділяються приголосні звуки?

(Дзвінкі, глухі, тверді, м’які).

 

10. Ми усі – відомі знаки ,

В нас і одяг однаковий.

Ранг і чин – також один.

Але зважте все-таки:

Хто твердий з нас, хто м’який?

Ось вам приклад: дим і дім,

Зрозуміло це усім?

Та для повного порядку –

хто назве нас по порядку?

(Пари м’яких та твердих приголосних).

 

11. Я один в сім’ї такий,

Кажуть, надто вже м’який.

Хоч мовчун, та не дивак,

В слові я – не зайвий знак. (М’який знак).

 

12. Це усі повинні знати:

Нас не можна роз’єднати.

Відрізняємось ми чим?

Літер дві, а знак – один.(дж, дз).

 

Сценка «Частини мови»

На сцені з’являються учні, які грають ролі частин мови. У кожного учня табличка із назвою частини мови.

 

Ведучий: Якось між частинами мови виникла суперечка, хто із них найважливіший у мові.

 

Частини мови сперечаються, вигукують: «я – головний, ні я – головний».

 

Іменник: (виступивши вперед, поважно і гордовито промовив). Годі вам хвалитися. Скажіть, хто приносить найбільше користі нашій матері Мові? Безумовно, що я. Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім подіям, яких одягаю у свої сім відмінків,у два числа, три роди і чотири відміни. І в реченні можу виступати будь-яким членом…

 

Прикметник: (перебиваючи). Гов, Іменнику! Я маю таке саме право. І, здається, без моєї прикмети ти не був би такий гарний і зрозумілий. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьмемо, наприклад, речення: «Надійшла весна». Воно бідне і просте. А запроси мене до цього речення і побачиш, яке воно стане гарне: «Надійшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла, ясна». Візьми втямки, що я вказую і на приналежність предмета певній особі. У реченні виступаю означенням і присудком.

 

Числівник: (вступає в розмову). От сидіть тихо. Без мене не знаєте в якому році народилися, скільки років живете на цьому світі. А ну, спробуйте без мене купити у крамниці бубликів, цукерок чи ще щось. Серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і три роди. У сполученні з Іменником буваю в реченні головним або другорядним членом.

 

Займенник: (виходить і вступає в бесіду). Не тільки ви, а й я маю відмінки, роди й числа. Але скажіть мені, хто вас замінює, як іноді вас немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе , Іменнику, і тебе, Прикметнику, і тебе, Числівнику, вказую на особи і предмети на їх кількість та ознаки. З моєю допомогою присвоюють собі значення особи багатьох істот і неістот. А як про всіх вас запитати в реченні без мене? Хіба як так само в реченні не граю роль підмета, присудка, означення чи додатка?

 

Дієслово: (озивається). То все байки. Ви разом ледарі. Без мене ви тільки байдики б’єте, лежите на місці, як гнилі колоди. Я є тим механізмом, що вас усіх запускає в дію. От, наприклад, іменник «завод». Чи знаєте без мене, що він робить, або що з ним діється? Ні. А мої три часи в однині і множині,думаєте не мають великої вартості? Хто знає, чи була б нині написана Історія, коли б не мій минулий час. Окрім цього, своїм майбутнім часом потішаю старих і малих, малюю перспективу завтрашнього життя. У реченні також виступаю головним і другорядним членом.

 

Прислівник: (весь час крутячись біля Дієслова, бере слово). Дерете носа, не знаючи чому. Хіба тому, що кожна людина може змінювати вас, як їй заманеться. А я не з таких! Себе викривляти у різних відмінках, числах і родах не дам! От ще тримаюсь Дієслова і з Прикметником трохи родичаюсь. У реченні можу бути обставиною.

 

Прийменник: (вигукуючи). Отак, брате! Я також належу до тих, які нізащо не дадуть себе змінювати. Яким народився, таким буду назавжди. То лише такі, як Іменник, Прикметник, Числівник, займенник, дієслово, змінюють своє обличчя. Правда, я роблю їм послугу. Пояснюючи або зв’язуючи, я уточнюю думку в реченні. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє без мене таке речення: «Учень іде … школи». А покличте мене, і стане зрозуміло:: «йде він до чи зі школи».

 

У бесіду вступає Сполучник, що проходжувався поміж усіма.

 

Сполучник: І навіщо підіймати стільки галасу? Я не дам себе змінити так само, як Прислівник і Прийменник. Зарубайте собі на носі, що я вас усіх з’єдную і без мене не одне з вас ходило як загублене телятко.

 

Частка: (протискуючись крізь інші частини мови). А чи обійдетесь ви без мене, коли в реченні треба щось заперечити або обмежити? Я допомагаю Дієслову утворити форму умовного і наказового способу, висловити запитання, оклик, сумнів та інші почуття.

 

Вигук: (засмучено). Ой-ой, які тепер часи настали. Діти однієї матері не можуть порозумітися. Ох, коли б я умів говорити зрозуміліше, я б навчив вас розуму та довів до згоди. А то я тільки від радості, горя, страху, здивування можу піднести голос.

 

Заходить Мова, усміхнена, по-святковому вбрана.

 

Мова: Не сваріться, мої любі діти. Кожен з вас мені потрібний і важливий. Коли б не ви, мої соколята, не була б я така гарна мила у піснях і розповідях, у розмові й на письмі. Хай панують між вами дружба і злагода.

 

Усі частини мови беруться за руки і в один голос промовляють.

Всі: У дружбі і злагоді будемо здорові і щастя дамо нашій матері Мові.

  

Ведуча: Ми є носіями української мови, всього того багатства, яке дісталося нам із минулих поколінь. Наше завдання – берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити…

 

Коли забув ти рідну мову –

Яка б то мова не була –

Ти втратив корінь і основу,

Ти обчухрав себе до тла.

О місячне сяйво і спів солов’я,

Півонії, мальви, жоржини,

Моря діамантів – це мова моя,

Це мова моєї Вкраїни.

То матері мова. Я звуки твої

Люблю, наче очі дитини …

О мово чудова! Хто любить її,

Той любить свою Україну!