29 січня – День пам’яті героїв Крут.
Гортаючи сторінки історії нашої Батьківщини, починаєш розуміти , наскільки багатостраждальним та тернистим шляхом вона пройшла при збереженні своєї державності та здобутті незалежності. Ось і сьогодні, 27.01.2022 року, в Кам’янській ЗСШ І-ІІІст. №2 пройшов виховний захід «Квіти у полі, там, де Крути» присвячений Дню пам’яті Героїв Крут. Лідери учнівського самоврядування із зворушенням розповідали присутнім про трагічну загибель студентського куреня під Крутами, який став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Всі присутні зрозуміли, що цей бій, мав важливе історичне значення, оскільки затримав більшовицькі загони і тим самим дозволив Урядові УНР вперше з часів скасування Гетьманщини у 1764 році добитися міжнародного визнання України на переговорах у Бресті.
Сценарій
виховного заходу до
Дня пам’яті героїв Крут «Квіти у полі, там де Крути…»
Учень
1:
І
знов, у котрий це вже раз,
Зійшлися
ми в одній родині,
Щоб
пом’януть той славний час,
Коли
в офіру Батьківщині
Себе
принесли кращі з нас.
Нема
любові понад ту,
Що
окропила кров’ю Крути,
І ту
гарячу кров святу
Повік
Вкраїні не забути.
Учень
2:
29
січня – День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році
відбувся
бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського
народу
за свободу і незалежність.
І
згадую чомусь я мимоволі
Великих
лицарів своїх;
Лежать
вони покинутими в полі
І без
хрестів могили їх.
Учень
3: 29 січня 1918 року назва невеликої станції Крути, що
розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік
нового духовного злету нації, який уже протягом століття є національним
символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність.
Учень
4: Йшов 1918 рік. Четвертим Універсалом Центральна Рада
проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною,
суверенною державою. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати
свого «молодшого брата». Після захоплення Харкова та Полтави більшовики
спрямували своє шеститисячне військо на Київ під проводом М.Муравйова.
Учень
3: На той час в Центральній Раді не було армії. Основна її
частина була розбита більшовиками, а інша перейшла на бік червоних,
спокусившись фальшивими обіцянками.
Учень
4: У той важкий і грізний час на оборону рідного краю стали
лише невеликі частини ідейних борців. У Києві сформувався курінь із студентів
та учнів гімназії. Їх було 300.
Учень
2:
Вони
сміло виступили в бій
Хоч
ворог був страшний, суворий,
В
душі не було молодій
Ані
вагання, ні покори!
Сніги
зледенілі
І
темінь іскриста
Над
Крутами в скруту
Зійшлося
їх триста
Моя
Україно,
Мій
Києве – княже,
Ця
юнь безборонна
За
тебе поляже.
Учень
5: Наступав холодний ранок 29 січня 1918 року. О 9.00 годині
розвідка донесла, що більшовики наступають. Молоді герої стали готуватися до
бою. Юнаки мужньо відбивали атаки ворога, не залишаючи своїх позицій. Проти них
наступали матроси Балтійського флоту – їх було майже 6 тисяч старих вояків, а борців за волю України біля 600.
Учень
6:
Десять
йшло проти ста,
І
кидались грудьми на гармати,
Бо за
ними свята
Україна
стояла, як мати.
Учень
7: Бій був запеклий і тривав до полудня. Молоді воїни билися
відчайдушно,
виявляли зразки хоробрості.
Земля
здригалась. Схід вогнем горів,
Сурмили
сурми. Гримали гармати.
А в
їх очах, вогнистих та завзятих
Палав
святий, благословенний гнів.
Учень
1: Сили були надто нерівні. Побачивши безперспективність
подальшої битви, комендант юнацького куреня дав наказ відступати. Але поки це
слово дійшло з одного боку колії, де були юнаки старшинської школи, на
протилежний бік до студентів, хтось замінив слово «відступати» на «наступати».
Юнаки-курсанти відійшли назад, а студенти кинулись вперед. На смерть… Пішли на
ворога з багнетами, бо набоїв уже не було. І падали, падали у нерівному бою.
Коли зачорніла ніч, на крутянських полях лежали сотні трупів.
Учень
8:
П’янила
ниву кров їх чиста
Звершилося:
вже бій стихав,
І
впали всі героїв триста!
Останніх,
смілих – гнів садиста
В
полоні всіх закатував.
Учень
3: 35 забрано в полон, серед них вісім поранених, яких не
розібравшись і вважаючи за своїх більшовики відправили до Харкова лікуватись.
Так вони вціліли і розповіли усе. Решту довго і жорстоко катували. Та вони не
впали на коліна, не просили помилування.
Мужньо зустріли вирок – розстріляти.
Учень
4: Наближалася страшна хвилина для засуджених. Перед стратою
учень другої Української гімназії 19-річний уродженець Галичини Григорій
Піпський почав співати гімн «Ще не вмерла Україна», який підхопили й інші
полонені.
Учень
5: Селяни з навколишніх сіл забрали їхні тіла, поховали за
християнським звичаєм.
Вірш 2.
Учень
2: 1 березня 1918 року, після звільнення Києва, було
закуплено 200 домовин для перевезення тіл загиблих. Після тривалих розшуків за
допомогою місцевих селян були знайдені ями, в яких лежали тіла героїв. Однак
усіх загиблих знайти не вдалося.
Учень
5: 19 березня 1918 року до Києва приїхав сумний поїзд. Убитих
було
поховано
у спільній могилі на Аскольдовій горі – на аристократичному
кладовищі
в центрі Києва. Увічненням цього є відома поезія Павла Тичини
«Пам’яті
тридцяти».
Учень
2:
На
Аскольдовій могилі
Поховали
їх –
Тридцять
мучнів українців
Славних,
молодих…
На
Аскольдовій могилі-
Український
цвіт!-
По
кривавій по дорозі
Нам
іти у світ.
На
кого посміла знятись
Зрадницька
рука?
Квітне
сонце, грає вітер
І
Дніпро-ріка…
На
кого зазнявся воїн?
Боже,
покарай!-
Понад
все вони любили
Свій
коханий край.
Учень
7: Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з
безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. Вже 29 січня 1919 року на роковини бою
під Крутами, до Аскольдової могили героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони
дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеям, за які життям заплатили
герої.
Учень
6: Слово про загиблих виголосив професор Михайло Грушевський.
Він,
зокрема, сказав: «Стримайте ж Ваші сльози, які котяться! Ці
юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них
вдячну пам’ять на віки вічні!».
Учень
8: Небагато імен тих героїв зберегла історія. До нашого часу
збереглися тільки імена тих, хто був похований на Аскольдовій могилі: сотник
Андрій Омельченко
Уч.1:
Володимир Шульгин
Уч.3:
Лука Дмитренко
Уч.4:
Микола Лизогуб
Уч.2:
Олександр Попович
Уч.5:
Андріїв
Уч.7:
Микола Божинський Божко
Уч.6:
Шзидор Курик
Уч.8:
Олександр Шерстюк
Уч.1:
Головощук
Уч.3:
Чижів
Уч.4:
Кирик
Уч.2:
Андрій Соколовський
Уч.5: Микола
Корпан
Уч.7:
Микола Ганькевич
Уч.6:
Євген Тарнавський
Уч.8:
Гнаткевич
Уч.1:
Григорій Піпський
Уч.3:Павло
Кольченко
Учень
4: Схилімо свої голови перед світлою пам’яттю тих молодих
лицарів, які далекого січневого ранку загинули в ім’я України. Вшануємо пам’ять
загиблих хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання
Учень
2: Минуть роки, століття та пам’ять про юнаків, які полягли
під Крутами не зникне повік.
Немає права зникнути. Адже без неї немає історії, немає народу, немає країни.
Учень
5: Крути, без сумніву, були, є і будуть завдяки героїзму молодих
студентів та учнів, однією з героїчних сторінок нашої історії. Крути стали
початком нової доби в історії України. Трагічна загибель студентського куреня
стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежну Україну.
Учень
7: Подвиг українських юнаків, що своєю кров’ю окропили землю
в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної
честі…
1.Зловісна ніч – її не позабути!
Пливла над полем, студеніла мла…
Лягла три сотня у бою за Крути,
За Україну у снігах лягла!.
Над Крутами сніг. І пронизливий вітер
У січні ридає, голосить, гуде;
Шукає могили, де воїни-діти
На вічнім спочинку. Нема ніде.
2.Жертовний Хрест
під Крутами стоїть (Куцупатра, Березій,
Темна )
Людською
пам’яттю приречений стояти.
Холодний
вітер з верховіть
Цілує
хрест, як сина мати.
Це поле
обробляв сівач,
Щоб
колосилось буйне жито,
Тепер на
нім трагедії печать,
Це поле
рясно кровію полите.
Тут України юнь
свята
За Україну полягла
в страшну годину,
Тут розпинали не
Христа,
Тут вбили юну
Україну.
Тут юних триста полягло
За честь, за волю, Україну,
Щоб вільно, радісно жилось
На цій землі онуку й сину.
На грані двох тисячоліть
Чорніє хрест у білім полі,
Тут вмита кров’ю наша воля,
Для нас усіх хрестом стоїть!
Хай пам'ять про наших героїв, які загинули під Крутами ,
буде вічною. І хай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою
Батьківщину. Будьте ж певні, юні герої, ви загинули не марно. Золотаво-блакитні
знамена, які застигли у ваших очах, коли ви падали на землю, стали державними
символами і навіки залишилися для нас найбільшою святинею.
О. Боже наш добрий, з високого неба!
Молитву сьогодні заносим до Тебе.
За тих, що боролись при станції Крути,
За нашу Державу із ворогом лютим.
Що в битві цій впали в цю зиму криваву…
Прийми їх до Себе, прийми в Свою славу!
А нам від цих триста, о Боже, благаєм!
Любові дай, вчитись до рідного краю!
Слава,
слава Україні і її народу,
Що
своїм життям безцінним захищав свободу,
Що
довічну самостійність розумом відстояв, –
Тричі
слава Україні і її героям!
Усі: Слава Україні! Героям слава!
На закінчення учні виконують Гімн України а капелла.
