На замітку класному керівникові.

 Новорічні сценарії.

На екрані – відео про Україну                                                                                                 

  Ведучий. Україна... Рідний край. Золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Стільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.
Ведуча. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про зелені гаї, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться багатими традиціями та обрядами. Той, хто не черствіє душею та сповнений любові та доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.
Ведучий. Шановні гості й любі друзі!
Ми всіх вас хочем привітати
У нас, на наших вечорницях,
На нашім святі, в нашій хаті.
Хай м'яко стелиться стежина
Від вас до нашого подвір'я.
Хай сніг не занесе дорогу
Від вас до нашого порогу.                                                                                                   

Ведуча.
Хай вам щастить на тій дорозі,
Хай добрі люди вас ведуть
І вам ми можем обіцяти,
Що нудьгувать не доведеться
На нашім святі, в нашій хаті,
Бо звичай в нас такий ведеться.
Ведучий.
Вас вітаєм хлібом, сіллю,
Як годиться.
Тож просимо до нас
Заходьте в добрий час
На українські вечорниці.
Вас чекають у макітрі
Вареники дуже ситні

Ведуча.
Українські вечорниці
Починаємо для вас.
Нехай сміх і пісня ллється
В серці кожного із нас.
Ведучий.
Обійдіть весь світ безмірний
І скажіть в якій країні
Так зберігся скарб безцінний,
Як у нас, на Україні?

Ведуча.
Просим всіх на наше свято,
Превелике, пребагате,
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці!
Ведучий.
Гей, на наших вечорницях,
Хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці –
Гарні будуть вечоринці.

Звучить фонограма ліричної пісні «Сонце низенько, вечір близенько».
На сцені з'являється господиня, вона прибирає в хаті та час від часу зазирає у віконце, подивитися чи не йдуть дівчата).
Господиня. Уже й вечір, ані дівчат, ані хлопців немає. Як згадаю, як ми дівували: щойно зачуєш десь вечорниці, то аж тини тріщать... Не те, що зараз. Скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой-ой-ой! Куди все поділося?
(Чути сміх. Господиня схоплюється з місця. Заходять дівчата.)
Дівчина 1.
Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині,
Чи веселі вечорниці в нашій Україні?
Добрий вечір, господине, славна молодице,
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці?

Дівчина 2.
Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
Господиня.
Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо.
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.
Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких.
Та й запросим до нас в гості
Хлопчиків гарненьких.
Щоб вони разом із нами
Дружно працювали,
Та щоб разом з нами
Пісні українські співали.

Хлопець. А чого нас ніхто не кличе?
Хлопець. Добрий вечір, добрим людям!
Господиня. А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.
Хлопець. Добрий вечір вам, бо дівчата слова не дадуть сказати.
Господиня. А ви, дівчата, знаєте приказку, що голодного солов'я піснями не нагодуєш? Пора гостей пригощати.
Дівчина 3. Рідних у гості ми запросили, Щедро столи всі накрили.
Просимо, гості, до столу сідати, Будемо, будемо, вас частувати.

Хлопець. А давайте хлопці розкажемо гуморески, тільки не перебивати.
Це було позаторік
Та на нашім ринку –
Хотів купити чоловік
Кабанця чи свинку.
Нелегке це діло –
Не шкодливе щоб було,
І щоб добре їло,
І нарешті підібрав:
- О! Які хороші!
Гаманець мерщій дістав,
Став платити гроші –А з якого ви села? – спитав молодиці
Та йому відповіла: Я з села Мельниці.
Забирайте їх назад! – Буркнув незабаром,
Я мельницьких поросят не візьму й задаром.
Тітка ближче підійшла:
– То ж назвіть причину!
Я із вашого села маю вже дружину.

Дівчина 4.
Добра була мама у дівульки Рити,
Не веліла доні навіть суп варити.
Чистячи картоплю, патраючи кури,
Можна зіпсувати к бісу манікюри.
В середу за Гриця вийшла заміж Рита,
А в суботу стала перший суп варити.
Курку у каструлю кинула з кишками,
Всипала картоплю разам з лушпайками».
А в неділю рано мати Риту била:
- Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?

Дівчина 5.
«Вередливий жених».
Перед свадьбою жених завітав до хати
І майбутній тещі він став таке казати:
- Завтра підемо у загс я і ваша Таня,
І тому у мене є такі побажання.
Я бажаю всіх своїх друзів запросити,
Я бажаю, щоб було вволю їсти й пити,
Я бажаю, щоб аж два баяністи грали,
А не скрипочка якась чи старі цимбали.
Поклонився і пішов повагом із хати.
–  Вередливий твій жених, – крутить носом мати.
– Щось ти вибрала не те...
– Мамо! – каже Таня. –
Хай бажає, це ж його воля вже остання.

Хлопець.
«Де беруться діти»?
«Де взялися ми?» – онуки спитали в бабусі.
А бабуся пояснила в старовиннім дусі:
- Тебе знайшли на капусті, тебе – в бараболі,
Тебе знайшли під вербою, тебе – на тополі.
Тебе знайшов на соломі біля клуня татко...
І тут раптом обізвалось якесь онучатко:
— От сімейко,  так сімейка! Хоч тікай із дому.
Хоч би одне появилось на світ по-людському...

Господиня. Годі пустувати, краще ходімо разом танцювати та й пісні співати.
Дівчина 6.
Дуже просять чоботи, чоботята
Станцювати хлопчиків та дівчаток!
То ж заграймо весело гопачок,
Хай станцює-стукає каблучок.
(Виконують танець «Чоботи-чоботи».)

Господиня. Глянь, як добре танцюєте!
Хлопець. Ми гарно танцюємо!
Дівчина. А ще краще співаємо та загадки зага¬дуємо.
Хлопець. Кажіть вже, чекаємо.
Ведуча: У нашої бабусі
Сидить звір в кожусі,
Біля пічки гріється,
Без водички миється. Хто це? (кіт)

Ходить птаха по подвір 'ю:
Гребінець, борідка, пір 'я.
А як сяде у гніздечко –
Нам знесе вона яєчко. Хто це? (курка).

Надувається, ґелкоче,
Наче щось сказати хоче.
Бігає туди - сюди,
Краще його обійди!(індик).

(Сценка із фільму «Весілля в Малинівці».)
Яшка (співає).
Соловей, соловей, пташечка,
Канареечка жалобно поет.
Раз поет, два поет, три поет...
Агрофена. Гей, Якове Пантелеймоновичу! Ви теж на вечорниці?
Яшка. Які ще вечорниці, Агрофено Дордормидонтівно?
Агрофена. Так, Дормидонтівно. Вечорниці – це коли всі танцюють, співають, грають, знову танцюють, знову співають – і так до самого ранку.
Яшка. Що це так смачно пахне?
Агрофена. Вареники, ось покуштуйте, будь ласка.
Яшка. Ви їх на вечорниці несете?
Агрофена. Звичайно, де ж ви бачили вечорниці без вареників? Як згадаю молодість: понаварюємо вареників із сиром, із м'ясом, з картоплею, з капустою, із маком і просто вареників...
Яшка. Агрофено Дормидонтівно! Я також хочу з вами на вечорниці. Не відмовите мені?
Агрофена. Що ви, ласкаво просимо! Посидимо, поспіваємо, потанцюємо.
Яшка. А що ми будемо танцювати?
Агрофена. Польку, гопак.
Яшка. Польку? Гопак? У Європі та Америці таких танків не танцюють.
Агрофена. А що тоді танцюють?
Яшка. Там танцюють новий танок «В ту степінь».
Агрофена. У той степ?
Яшка. Ні! У ту степінь.
Агрофена. Ніколи не чула й не бачила такого танцю. Якове Пантелеймоновичу, навчіть мене та затанцюймо разом.
Яшка. Біте, фрау, мадам. Танець містить багато «па».
Агрофена. Що, що?
Яшка. Фігур.
Агрофена. А що, однієї моєї фігури замало для цього танцю?
Яшка. Вашої фігури, дорогенька Агрофено Дормидонтівно, якраз вистачить. Я мав на увазі кількість рухів.
Агрофена. Швидше вже навчайте, бо вечорниці скоро закінчаться.
Яша. Биттз дриттз, фрау мадам!
Я вам первый урок подам.
Надо поднять к небу глаза.
И запрыгать – ну, как коза.
Сперва так, потом можно так,
Доннер – веттер – можно вот так.
А - а - а! Какая боль! Наступили
На любимий, на мозоль.
(Яшка і Агрофена заходять на вечорниці).

Господиня. Хлопчики й дівчата гарно танцювали!
Пісні співали та в ігри грали.
Та воює ніч на дворі,
Час іти до дому.
Хлопці. Скільки б не гуляли, а додому час.
Проводжай за двері, господине, нас.
Дівчата. Гарно ми гуляли,
Гарно веселились,
Шкода, що розваги
Швидко так скінчились.
Господиня. Та ви не сумуйте,
Ну ж бо, прийде час,
Знову вечорниці гарні будуть в нас.
Ведуча. Сьогодні ми мали чудову нагоду погратися в ігри, в які грали наші дідусі та бабусі, а також поринути в минуле нашого народу, пов'язане з традиціями. Головне наше завдання полягає в тому, аби ці традиції не забулися, а примножувалися та продовжувалися. Міцний наш рід, жива в ньому пам'ять про минуле.  Тож бережіть цю прекрасну, багату скарбницю: в ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня.
Ведучий. Шляхи мої не міряні,
Гори мої не важені,
Звірі мої не саджені,
Води мої не ношені,
Риба у них не ціджена,
Птахи мої не злякані,
Діти мої не лічені,
Щастя моє не злежане...
Оце така я в тебе матінка,
В руці Господній Україна синє небая. Після свята Миколая, до Великого Посту, в селах України кожного вечора збиралась молодь на вечорниці.
Вечорниці – це клуб сільської молоді, де молоді люди знайомилися, зближалися, пізнавали один одного для подружнього життя... На вечорниці збиралися тільки дівчата та хлопці.

Сценарій українських вечорниць, для середніх та старших класів.

Клас прикрашено у вигляді селянської хати (піч, стіл з рушниками, скатертинами з вишивками)

Ведучий: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світяться яскраві зорі! Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі могили в степу, обеліски та прекрасна народна пісня.

Лунають українські пісні....

Ведуча: Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Який митець не був натхнений її мелодіями! Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх?

Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слова.

Ведучі виходять, з”являється хазяйка вечорниць, починає застеляти стіл скатертиною, чепуритися.

Хазяйка: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б музика та пісні. І то ж споконвіку так ведеться. І ми колись... Як згадаю... Літа-літа! Летять, наче орли сизокрилі. (Співає)

„Ой, верніться, літа мої,
Хоч до мене в гості....”

Непомітно заходить літня жінка, підхоплює пісню...

Жінка:

„Не вернемось, не вернемось.
Немає до кого.
Було б же нас шанувати,
Як здоров”я свого.”

Хазяйка: Ой, Наталко, налякала ж ти мене. А я тут молодість згадала, та так сумно стало.

Жінка: Не треба, Катре, не край мого серця (Співають разом).

„Ой за гаєм зелененьким
Брала вдова льон дрібненький
Вона брала-вибирала,
Тонкий голос подавала.....”

У двері хтось стукає. Співаючи, заходять дівчата в українському вбранні.

Дівчата: Добривечір у вашій хаті!

Жінки: І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будь ласка, у нашій хаті на нашій лаві.

Дівчата: Чи ж нам пристало сідати, нам пристало пісню співати (співають)

„В кінці греблі шумлять верби, що я насадила,
Нема того миленького, що я полюбила.
Нема мого миленького – вже й рочок минає,
Пішла б його виглядати – дороги не знаю.
Зашуміла дібровонька листом зелененьким.
Як поїхав мій міленький конем вороненьким.”

Хазяйка: Просимо гостей до хати, просимо, просимо сідати.

Дівчата (сідають, виймають вишивання, дві пораються біля печі, жінки сідають за прядку):

„Сядем, сядем, заспіваєм
Аж усе, що тільки знаєм,
Поки підем спати,
Щоб раненько встати...”

Хазяйка: Дівчата, голубоньки, не крайте, веселої співайте.

Дівчата співають веселі пісні...

Одна із дівчат: А де ж наші хлопці?

У цей час чується пісня „Ой на горі та й женці жнуть”, яку співають хлопці, що йдуть на вечорниці.

Хлопці: Пустіть до хати!

Дівчата: Гарненько попросіть!

Хлопці стукають.

Дівчата: Агов, хто такий?

Хлопці: Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати!

Дівчата: Не пустимо в хату, дуже вас багато!

Хлопці: Пустіть, бо гірше буде!

Дівчата: Ми як візьмемо рогатини, полатаєм ваші спини.

Хлопці: ( видають, що злякалися) Дівчатонька, голубоньки, та ми ж прийшли не битися,   та ми ж прийшли миритися, гостинці принесли, і музик привели!

Музики грають. Дівчата пускають до хати хлопців, але вони вдають, що сердяться. Дівчата починають іх зачіпати. Виходить одна, починає, пританцьовуючи співати:

„Полюбила коваля, така доля моя,
Я ж подумала – кучерявий, а в нього чуба немає...”

Хлопець до неї співає:

„Галя, Галя чорнобрива, чого в тебе брови криво,
На козака задивилась, та й брівоньки іскривились...”

Дівчата:

„А до мене Яків приходив,
Коробочку раків приносив.
А я тії раки забрала,
А Якова з хати прогнала!”

Хлопці:

„По дорозі жук, жук, по дворі чорний,
Подивись на мене, дівко, який я моторний...”

Хлопці починають танцювати „Гопака”.

Хазайка:

Хоч не знаєм звідки ви, чи з полудня чи з півночі в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати із дівчатами пісную заспівати!

Співають пісні.

„Ой, дівчино, шумить гай...”

„Ой, дівчино, шумить гай,
Кого любиш, забувай, забувай.
Нехай шумить, ще й гуде,
Кого люблю, мій буде, мій буде...”

Хазяйка:

А згадаймо, як колись молоді жили, про що мріяли, як любили.

Інсценізуються уривки з класичних українських п”єс І.Нечуя-Левицького”Кайдашева сім”я”, Г.Квітки-Основ”яненка „Сватання на Гоначірвці”.

Потім проводитсься гра: хто знає більше народних пісень, що почитнаються на чоловічі та жіночі імена. Змагаються хлопці та дівчата, звучать уривки з пісень, які називаються.

Хазяйка:

А хто з вас смішне нам щось розкаже?

Читають народні усмішки, гуморески. Співають веселі пісні.

Дівчата:

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,
Сидить сова на воротах, крутить головою,
Він, сердега, як побачив, та через городи,
Заплутався в бур”яні та й наробив шкоди.

Хлопці:

В Шамраївці густо хати, вітер не провіє,
Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє.

Дівчата:

Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,
Сидить гуска над водою, вирячила очі.
Я до неї:гиля, гиля – вона й полетіла,
Коли б не втік осокою, була б Гриця з”їла.

Хлопці (починають прощатися)

Дякуємо хазяйці! (кланяються)

Хазяйка:

Спасибі і вам, будьте здорові, йдучі.

Дівчата (співають пісню):

„Ой у вишневому саду, саду
Там соловейко щебетав,
Додому я просилася,
А він мене все не пускав...
Весна іде – красу несе,
І в тій красі радіє все...”

Дівчата і хлопці співають разом:

Скільки б не співали, а кінчати час,
Кращі побажання ви прийміть від нас.
І в вас, і в нас хай буде гаразд,
Щоб ви і ми щасливі були.

Конкурси

Ведучий. А ми переходимо до конкурсу капітанів.
Розшифровка і записування «зимових» слів.
ЗОРМО (мороз)
НІКАСИНЖ (сніжинка)
ОТУРВИХНА (хуртовина)
АМЗИ (зима)
ХАВІРЮЗА (завірюха)
КАРУЛЬБУ (бурулька)
«Як сказати одним словом».
• Сніг кружляє в повітрі, по землі. (Завірюха)
• Замерзла вода. (Лід)
• Падає сніг. (Снігопад)
• Білі голочки прилипли до гілок дерев. (Іній)
• Вітер віє, здіймаючи сніг. (Сніговій)

ВІДГАДУВАННЯ ЗАГАДОК
Дівчина     В лісі росло, в столяра пишалося, в гарного господаря прядивом вкривалося.
Хлопець     Подумаєш, ну й загадка! Стіл то, бо його скатертиною вкривають.
Дівчина     Входить, входить, а в хату не заходить.
Хлопець     Двері.
Дівчина     У хлів іде без шкіри, а виходить з шкурою.
Хлопці     Хліб.
Дівчата     А в мене така загадка: «Чого хочеш – не купиш, а що хочеш продати – не продаси?!»
Хлопець     Такого нема. За гроші все купиш.
Дід     Е ні, всього, діти не купиш. Моя відгадка така «Це молодість і старість». Бережіть, дівчата, молодість, бо минає вона, як та весна, як у пісні тій: «Літа молодії, де ж ви полинули, чи в огні згоріли, чи в морі втонули? Як в морі втопились, припливіть близенько, як в огні згоріли, то болить серденько».
Дівчина     Гарно каже дід Микола. А щоб душа не боліла, найкращі ліки – пісня і танок завзятий.
Хлопець      Гей, музики, а заграйте нам отої, що на два боки та на три прискоки.